День театру

Сьогодні відзначається Всесвітній день театру. Театралізована діяльність - одна з найулюбленіших у дітей. Під час ігор-драматизацій дитина може розкрити й розвинути свої здібності, приховані таланти. 
По суті театралізована гра близька до сюжетно-рольової: дитина приміряє на себе певну роль і проживає її у відповідності до характеру і образу. Таке "вживання" корисне для соціалізації дитини, набуття нею соціального й життєвого досвіду. Крім того в таких іграх активно розвивається мовлення дитини: формується емоційна виразність, розвивається мовне дихання.
Цікавим є такий вид роботи як "домашній театр". Діти разом з батьками та іншими членами родини розігрують сценки, вистави. При цьому діти можуть бути акторами або глядачами (у такому випадку прийдеться розстаратись батькам). 
Виготовлення коміксів – особливий і цікавий вид медіаосвітньої діяльності, організованої в дошкільному навчальному закладі. Ви запитаєте: "До чого тут комікси?" Комікси перетворюються на ефективну навчальну методику, коли дітям цікаво не лише читати, а й створювати їх. В такому випадку вони виступають зручною формою комунікації та відкривають якісно новий підхід до роботи з інформацією. На початку, переглядаючи комікси, дітям пропонується визначити, яким чином картинки відображають події.  Якщо дитині важко розповісти, описати події, можна запропонувати їй створити «живий» комікс, тобто зобразити події. Такі дії схожі на театралізовану гру за певними правилами.
Робота щодо показу пантоміми зображених  у коміксі подій стає цікавою для дітей, успішною та результативною. Таким чином дитина, «занурюючись» у комікс, може відчути і зрозуміти події, емоції, характери персонажів тощо. Після цього можна повторити цю ж пантоміму, але при цьому додати звуковий супровід і обговорити з дитиною події, зображені в коміксі. Візуальне сприйняття при цьому змінюється і в подальшому дитина самостійно може створювати власні комікси.
Людині (і дорослій, і маленькій) здебільшого цікаво "приміряти" на себе різноманітні ролі, головне не загратись, щоб уявний світ не захопив нас. А артистизм, володіння своїм голосом, емоціями стане в нагоді усім!

У природи не буває поганої погоди...

Сьогодні відзначають Всесвітній день метеорології. Дослівно метеорологія - наука про небесні та атмосферні явища. Спостерігати за погодою люди почали з давніх-давен. Недарма кажуть "примхи погоди". Дійсно погода і природа, наче примхливі панянки: можуть нагородити теплим лагідним сонечком, а можуть налякати холодними дощами і бурею.
У дошкільному навчальному закладі знайомство з природою (живою і неживою), спостереження за погодою здійснюється вже з раннього віку. Старші дошкільники ведуть календар спостережень, знайомляться з народними прикметами. На жаль, інколи цей вид роботи проходить формально, задля годиться. А насправді діти із задоволенням ведуть щоденник (чи календар) погоди. 
Нетрадиційною і цікавою є робота дітей з лепбуком (буквально "книга на колінах") - інтерактивною текою, яку діти можуть виготовляти самостійно і разом з дорослими. Можна створити лепбук для спостережень за погодою ("Домашня метеостанція"). Спостереження в природі розвивають у дітей аналітичні здібності, увагу, допитливість, логічне мислення. До того ж "метеорологічна діяльність" спонукає дітей до розширення кола джерел інформації, у них виникає потреба в отриманні більшого обсягу знань. У цьому випадку Вам у нагоді стануть книги (різноманітні енциклопедії, словники), Інтернет-ресурси (наприклад, сайт Української гідрометеослужби), телебачення (пізнавальні передачі й фільми). Як бачимо, на сьогоднішній день нам складно обходитись без медіа. Медіа - джерело різноманітної інформації, яку дошкільники поглинають довільно чи мимовільно. Завдання дорослих (і педагогів, і батьків) правильно організувати роботу дітей з інформацією.
Для елементарного спостереження в природі не треба мати під рукою спеціального обладнання, інвентарю. Кожного дня дорогою в садочок і зворотно можна розглядати, як змінюється стан дерев, за якими ознаками ми визначаємо погоду, як погодні умови впливають на стан природи, людини тощо. 
Справа в тому, що дошкільник - унікальний за своєю природою: для отримання певного запасу знань для нього не треба спеціально організовувати навчально заняття. Дитина до 6 років вбирає більшість інформації щохвилини, у повсякденному житті.

Діти сонця

Сьогодні відзначають Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Діток, які мають цей синдром, недарма називають "сонячними". Більшість з них дійсно позитивні! Але "позитивність" з'являється не тільки як внутрішній стан людини, вона найчастіше є результатом ставлення оточуючих! Від того, як ми будемо сприймати таких дітей і дорослих, буде проявлятись їх "сонячність". Не хочеться та й вважаю і не треба багато говорити про те, як треба поводитись з людьми з особливими життєвими й освітніми потребами. Про особливість треба пам'ятати, але зовні не виявляти. Співчуття інколи тільки шкодить! Жалість призводить до відчуття ущербності, неповноцінності.

А особливі діти можуть навчити оптимізму усіх нас! 
Такі діти успішно відвідують дитячі садочки, і проблем у спілкуванні між дітьми не виникає, якщо такі проблеми не виникають у розумах дорослих! "Сонячна" дівчинка відвідує і наш дошкільний заклад: вона така ж, як усі: товариська, мрійлива, допитлива, кумедна, але трошки ледаченька (а можливо це "дівчачі хитрощі"?).
Давайте просто відкриємо наші серця назустріч особливим дітям!

Лялька, хто ти?

Напередодні Міжнародного дня лялькаря (відзначається 21 березня з 2003 року) поговоримо про ляльок. До речі, перші згадки про лялькові театральні вистави зустрічаються ще в історії Давніх Єгипту, Китаю, Греції, Японії.
Лялька - унікальне і дивне створіння. Причому будь-яка лялька: "артистка" театру, улюблена "подружка" чи "дочка" маленької дівчинки, хоробрий "воїн" - товариш хлопчика. Звичайно, лялька перш за все ігровий атрибут, який пов'язують з дівчатками, але запевнюю Вас, і серед хлопчиків є багато лялькових прихильників. Лялька - це магія! Вона моргає, може співати чи плакати, а деякі можуть навіть ходити (уявляєте!). А сучасні ляльки можуть ще й не таке! 
Знаю багатьох "дівчаток" (у віковій категорії від 18 і старших), які акуратно зберігають своїх ляльок. І хоча в них вже поріділо волосся, вицвіла одежинка, а губи намальовані яскравим фломастером чи лаком для нігтів, вони все ж таки найрідніші спогади дитинства!
Лялька - важливий атрибут для розвитку дитини. Не буду зараз говорити про те, що вона повинна бути реалістичною, пропорційною, зрозумілою, відповідати своєму призначенню. На жаль сучасні ляльки сьогодні інколи не заспокоюють дитину, а лякають її. Мова йде про персонажів модних мультфільмів. Звичайно, лялька у дитини повинна бути. Нехай вони будуть різноманітні: пупс, лялька-малюк, доросла Барбі, лялька-"одноліток" для дитини. Яка з них буде найулюбленіша, діти вирішать самі. Гра з лялькою набуває важливого значення для соціалізації дитини. Так малюк приміряє на себе різні соціальні ролі й професії: мама (батько), подруга, сестра, лікар, вчитель, модельєр, перукар тощо. Занурюючись таким чином у доросле (хоча й іграшкове) життя, дитина проходить своєрідний соціальний тренінг, набуває цінний життєвий досвід. Ще лялькові уподобання й дії з іграшками можуть багато розповісти про психологічний стан дитини: агресія, страхи, недбалість. І пам'ятайте, діти - дзеркало дорослих: в іграх вони відтворюють той досвід, який засвоїли, який побачили. Дитячі ігри можуть підказати Вам про деякі Ваші помилки й упущення у виховному процесі чи Вашій поведінці. Ставлення  до своєї ляльки ("дочки", "подруги") дівчинка відтворює із життєвих ситуацій (можливо, такі особливості вона бачила у Вашій поведінці?).
Багато дівчаток люблять чепурити й наряджати своїх ляльок: роблять їм зачіски, виготовляють одяг: цікаво, що у хід йдуть шкарпетки, носовички, будь-які клаптики тканини. Особливо творчі, хоча й маленькі дівчатка, можуть зробити вбрання і без голки, і без нитки. Дуже цікаві інколи виходять речі!
Зверніть увагу, лялька може бути призначена для ігор, а може бути колекційна, виставкова (порцелянова, наприклад). Дитині це необхідно пояснювати. Здебільшого діти псують іграшки не через злостивість, а через цікавість, допитливість. Правила поводження з іграшками треба обговорити. Цінність будь-якої іграшки, в тому числі й ляльки, не у вартості, а в її доступності й функціональності.
І ще один аспект. Я вже зазначала, лялька - це магія, унікум. Пригадайте, скільки фільмів жахів Ви знаєте, в яких фігурує лялька як головна "страшилка"? Лялька може допомогти, вилікувати, а може й добряче налякати, поневолити та підкорити! Спостерігайте за самостійними іграми дітей (тільки дуже обережно, крадькома, нишком!), не залишайте без уваги будь-який незрозумілий Вам випадок. У разі найменшої підозри (дитина уникає ляльки, жорстоко поводиться з нею, ховає її подалі з очей, незвичайно розмовляє з нею тощо) поговоріть з дитиною або зверніться до психолога! Знаєте, нехай Ваше звернення буде необґрунтованим, і Ви посмієтесь разом зі спеціалістом через свої сумніви (краще запобігти)!
Лялька - це диво! А люди, які їх створюють і вміють володіти ними, чарівники!

Чи потрібна дитині мода?

Мода визначена як нетривале панування певних смаків у різних сферах життя. Іммануїл Кант визначав моду як «непостійний спосіб життя».
Мода дійсно мінлива й примхлива. Модний одяг, автомобілі, книги, аксесуари більшою мірою визначають не стільки смаки людей, скільки їх статус, положення в суспільстві. Чи важливо це для дітей дошкільного віку? Чи необхідно їм самоутверджуватись за допомогою модних тенденцій у середовищі однолітків? Яке значення взагалі має мода саме для дошкільників? Звичайно, малюки теж, як і дорослі, прагнуть одягатись красиво й модно. Мало хто з дітей (особливо дівчатка) відмовився б від красивого, модного одягу. Зовсім небагато дітлахів байдужі до того, що їм одягти в дитячий садочок: що мама приготувала, те й згодиться. Мода для дітей потрібна: особистість формується з ранніх років й смаки її та світогляд також. Але це повинна бути саме дитяча мода, розрахована на певну вікову категорію! Тим більше одяг для дітей необхідний перш за все зручний (дитина багато рухається!) та комфортний (теплий чи не жаркий). Супермодні речі інколи вимагають таких жертв від дитини! Вузенькі джинси, довге пишне плаття сковують дитину, позбавлять її природного існування.
Згадаймо прислів'я "Зустрічають за одягом, а ..." Власне далі й не потрібно. У суспільстві сформовані певні стереотипи: чистий охайний одяг у людини - маємо справу з позитивною особистістю, одяг брудний чи порваний - людина не надійна, підозріла. Чому ж тоді деякі дорослі вважають, що для дитини не важливо, в чому вона одягнена!? Не обов'язково покупати дитині коштовні речі. Не важливо, це новий одяг чи той, що дістався "у спадок" від старших братиків й сестричок, важливо, щоб він завжди, попри все, був чистим, охайним, цілим і за розміром! У такому випадку малюк буде почувати себе впевненим, у нього сформується почуття власної гідності, навички бережливості. А ще не зайвим буде порадитись з дитиною, що вона хотіла б одягти. Знаємо, що одяг буває "домашнім" чи "вуличним". Тільки чомусь у більшості дітлахів одяг той, що для вулиці - це щось стареньке, не мазке: "все одно ж забрудниться". Категоричне "НІ!" Одяг і для вулиці, і "на вихід" повинен бути красивим, охайним, цілим, чистим! І ще зовсім скоро травень (активізуються кліщі), і саме тут в нагоді буде одяг світлих тонів, особливо для прогулянок на природі: на ньому кліщів краще видно. А як забрудниться, пральна машинка допоможе!
Тож нехай наші дітки будуть завжди чепурними!

Птахи прилетіли...

Весна впевнено вступає в свої права. Березень видався нетрадиційно теплим, сніг зійшов досить швидко! Погода радує і гріє душу. А ще можна почути вже пташиний спів. Недаремно народні прикмети кожного дня березня пов'язані з птахами: побачити пташиний клин на вдачу, почути ранній спів пташок на гарну погоду та інші.

18 березня відзначають Кононів день. У цей день у давнину влаштовувалися цікаві дитячі забави – заклички птахів. 22 березня – свято сороки. З тіста пекли "жайворонків" та пригощали друзів та знайомих. 

Ось і є приводи для сумісного сімейного дозвілля. Можна у книгах чи Інтернеті пошукати заклички, вивчити їх разом з дітьми, а вже 18 березня під час прогулянки у весняному парку, спробувати закликати птахів "принести" на своїх крильцях нам теплу весну. Крім того у вихідні дні пошукайте рецепти тіста для жайворонків. Виготовивши печиво у формі пташок, Ви зможете приємно здивувати і порадувати своїх близьких! А у Вашому арсеналі сімейного дозвілля з'явиться важлива сумісна справа!

І знову про підручний матеріал

Сьогодні хочу продовжити розмову про підручний і так званий "викидний" матеріал. 
Нас оточує безліч корисних й не дуже (на перший погляд) предметів, але для дитини, зазвичай, все це такі необхідні та корисні речі! Особливо це ті, які для нас дорослих є зовсім непотрібні та безглузді: пусті коробочки,  флакони з-під парфумерії, використаний одноразовий посуд, деталі від зламаного годинника, фантики з-під цукерок тощо. Доводилось бачити, як діти зберігають увесь цей скарб у спеціальній коробці чи ящику столу, періодично переглядають його, дуже дбайливо перекладають, інколи нюхають (обгортки й флакони). І це вже схоже на колекціювання, хобі. До речі, Ви знаєте, що кожний вид колекціювання має свою назву? Якщо Ви є колекціонером якихось речей, чи не намагались Ви знайти назву свого захоплення? Спробуйте, Вам допоможуть словники й Інтернет.
Хобі для дитини має величезне значення: різноманітне "збирання" сприяє самопізнанню, формуванню світогляду, розвитку впевненості у власних силах, посидючості, бережливості. Але сьогодні мова не про хобі.
Нині в Інтернеті можна знайти безліч порад, як із нічого зробити щось. Мова йде про творче (творчість - діяльність людини,спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей) й креативне
(креативний - здатний до вироблення нових, оригінальних ідей та їх втілення, спрямований на творчість) перетворення підручних матеріалів. Дійсно, інколи таким чином можна отримати справжні шедеври! Творчий процес захоплює усю родину, спонукає до постійного пошуку, змагання з друзями. Я - за таке "спілкування" з Інтернетом і сімейне дозвілля!
Крім того увесь підручний чи викидний матеріал може бути вдалим навчальним обладнанням. Дитині завжди цікаво, як це влаштовано. Саме тому не поспішайте викинути несправну техніку, інструмент тощо. Дайте дитині поекспериментувати, дослідити що до чого, обстежити. Тканина, папір, метал, дерево - кожний матеріал має свої властивості, та тільки при безпосередньому контакті з речами й матеріалами дитина може успішно їх пізнати.  Іграшки, навіть найдорожчі, швидко приїдаються, а підручний матеріал ніколи! Знаю про це з власного досвіду. Діючи з різноманітними матеріалами, дитина не тільки пізнає їх властивості, але формує у себе неординарний погляд на окремі речі (інколи в силу відсутності певного досвіду). Давайте дітям можливість діяти з підручним матеріалом на їх власний розсуд! АЛЕ ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО БЕЗПЕКУ! Кожна річ, кожний матеріал повинен бути безпечним! Для дії з різними предметами необхідно сформувати особливі правила безпечної поведінки - можна це зробити разом з дитиною! І головне не залишайте дітей з незнайомими матеріалами наодинці. Нехай це буде нібито самостійна дія, без Вашого втручання, але під Вашим пильним непомітним поглядом! Навчіться спостерігати за своєю дитиною не помітно. Бажаю успіху!

Матеріал читайте тут: http://zernyatko.te.ua/publ/1-1-0-101

Дидактичний матеріал навколо нас

На сьогоднішній день в магазинах велика кількість розвивального і дидактичного матеріалу. На будь-який смак і для вихователів, і для батьків. Матеріал яскравий, сучасний, цікавий! А скажіть, чи доводилось Вам бачити, як дівчинка "укачує" нібито ляльку, а хлопчик "возить" невидиму машину? Знаєте, діти дуже люблять грати з тим, що є під рукою, або ж взагалі з уявними іграшками. У педагогіці предмети, які замінюють справжні іграшки, названі "предмети-замісники". Так паличка може виступати у ролі ложки, телефону, мікрофону тощо; коробочка може бути будиночком, сумкою і навіть собачкою (залежить від форми і розміру). А пам'ятаєте мультфільм "Рукавичка" (рос. "Варежка") - дівчинка мріяла про собаку і, граючи зі своєю рукавичкою, уявляла, що це песик. 
Батьки прагнуть забезпечити свою дитину силою-силенною  різноманітних іграшок. Можливо, це вірно, особливо, якщо іграшка не тільки красива й модна, але й корисна! Іграшка повинна розвивати дитину, давати ґрунт для роздумів, активних дій, пізнання оточуючого. Звичайно, не можна дозволяти дитині ламати іграшки: необхідно пояснювати, що іграшка ніби "живий організм", і вона теж може "відчуває біль". Це дозволить розвивати у дитини (особливо у найменших) співчуття, розуміння відчуттів й настрою інших. Крім того, іграшка - це творіння людських рук, продукт праці, а працю необхідно поважати. Але це не головне, про що хотілось сьогодні поговорити.
Дія з різними предметами (в тому числі, й із замінниками) дозволяє формувати абстрактне мислення, розвивати фантазію, уяву, критичний та креативний погляд на навколишнє. Крім того будь-який предмет у будь-який час може стати влучним і доцільним посібником. Знаходячись з дитиною на природі, можна гілочки порахувати, викласти з них літери, цифри, поміряти їх величину. Із шишок - "зварити" суп для ляльки чи, трошки "причепуривши" їх за допомогою листячка, представити театральну виставу (наприклад, казки "Теремок"). Так Ви зможете розвивати ще артистичні здібності Вашої дитини, сформувати у неї впевненість у власних силах. Тема не вичерпна, дуже цікава й моя улюблена, тому обов'язково повернусь до неї, і навіть, можливо, вже завтра. Тож не будемо ставити крапку...

Шана Кобзарю!

У День народження Великого Кобзаря пропоную його вірш. Історія, передана автором, така буденна, така мирна. Хай би так і було! Мирно, по-сімейному!

«І досі сниться: під горою…»

Тарас Шевченко

 І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошее та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: – Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

Ми - королеви!

Завтра свято, а вже сьогодні на робочому місці кожна жінка - справжня королева! Макіяж, коротка спідниця, підбори: красуні (у нашому випадку, і маленькі, і дорослі!). А скільки чарівних слів і комплементів ми почули сьогодні від наших чоловіків (до речі, й від маленьких, й від дорослих)! Пригадались слова Олени Іськової: "Я просто жінка... Суміш сміху й сліз, фонтан емоцій, джерело любові. Я загадка, незвіданість, ескіз, рожеві сни і мрії кольорові!" Жінка може все: бути прекрасною біля токарного станка, чарівною зі скальпелем в руках біля операційного столу, незрівнянною у колі малечі, і просто розкішною з мітлою в руках (у гарному змісті) на вулицях нашого міста! Сьогодні слова поваги й вдячності усім чарівним жінкам на робочих місцях! Втричі більше слів поваги, любові, вдячності й шани усім жінкам, які будуть на робочих місцях завтра!!! Любі, як же приємно бути жінкою! ЗІ СВЯТОМ!

Хто за скасування свята 8 березня?!

Чоловіки забажали скасувати наше жіноче свято? Давайте відкинемо політичне підґрунтя і згадаємо, чи часто чоловіки шанують й балують жінок!? А ми, жінки, так сильно боролись за свої права, що втратили найголовніше - нашу жіночність і тендітність! Я за розумне рівноправ'я. Як би там не було, але важко уявити початок березня без метушні та солодкого передчуття святкового шанування! Можна скільки завгодно говорити про те, що шанувати жінок необхідно кожного дня, а не тільки 8 березня. Але ж як приємно з початком весни відчувати себе ЖІНКОЮ! Це так символічно! Оживає природа і жінка після довгої зими розцвітає! Крила розпускаються за спиною і хочеться літати! А в нашій роботі, як же зворушливо отримати листівочку, виготовлену власноруч малечею (трошки нерівно, злегка з нахилом), так любо! 
Не забирайте у нас таку насолоду! Нехай це буде така психологічна вправа для "дівчаток" усіх вікових категорій (0+) "Відчуй себе жінкою!"

Мама - найперше слово

Якось почула вислів "Мама, як ґудзик - на ній все тримається." Не знаю кому належать такі влучні слова. А якщо задуматись, то так і є.
Змінюється час, змінюються вимоги. Можна подискувати з приводу того, коли мами були кращими, відповідальнішими, більше здатними на самопожертву тоді (колись) або зараз. Але мама завжди мама! Звичайно, мама теж людина, і вона може помилятись, втомлюватись, дуже-дуже хотіти з'їсти шоколадку, піти на концерт. Але трапляється так, що саме в цей момент необхідно бігти на заняття гуртка, робити компреси, і саме в цей момент хтось (маленький, гомінливий, моторний) так сильно хоче солоденького!
 
Не хочеться говорити банальних слів. Насправді мама - вона свята! Скільки б не було неприємних порівнянь "мати-зозуля", "мати-вовчиця" (хоча у природі вовчиця - унікальна мати і це може стати окремою темою для розмови), навіть діти, яких кинули, люблять своїх матерів і готові їх шукати усе життя! Мама, яка усвідомлює великий дар материнства, буде нести цей дар з величезною вдячністю Богу! 
Дуже цікаво спостерігати на святкових ранках, як матусі танцюють зі своїми дітьми вальс, як крадькома витирають сльозинки, як світяться їх очі, коли виступає їх дитя! 
"Хай завжди буде мама! Хай завжди буде мир!" Любі наші матусі, не соромтесь бути МАМАМИ, пишайтесь своєю великою місією на Землі!

Домашні пухнастики

Вчора відзначали Всесвітній день котів. У Харкові (слідом за Києвом) опублікували петицію щодо визнання вуличних котиків частиною екосистеми міста. Ставлення городян до пропозиції різне, але більшість людей мають позитивні погляди. Та й як же можна не симпатизувати цим дивним пухнастим створінням! Мало хто не розчулиться, поглянувши на витівки котиків! Але сьогодні я звернулась до цієї теми з іншою метою. Майже у кожній родині хоч раз з'являється дитяче прохання-плач "Ма-а-ам, давай заведемо котика (песика, хом'яка...)!" Реакція батьків різна. Буває, що питання повисло у повітрі. На жаль... Так, звичайно, умови життя різні: інколи просто немає такої можливості. Але справа не в тім. Наявність в домі домашнього улюбленця дозволяє розв'язати багато виховних завдань. По-перше, необхідність піклуватись про когось (саме про живий об'єкт) формує у дитини співчуття, дозволяє зрозуміти стан іншого, "прочитати" його потреби. По-друге, це дисциплінує дитину: годування, прогулянки у певний час. Крім того формує у дитини розуміння необхідності зіставляти свої бажання, потреби й інтереси з потребами інших. Інколи наявність в домі тварини дає дитині можливість розкрити свої внутрішні психологічні проблеми (утруднення у спілкуванні з однолітками, неможливість висловити свої потреби тощо). Звичайно, розставання з домашнім улюбленцем (у разі втрати) може викликати серйозний стрес у дитини, але в той же час це мобілізує нервову систему дитини, загартує її. Негативний досвід - це теж досвід для дитини. Головне все вчасно і правильно пояснити. Завести чи ні домашню тварину вирішує кожна родина сама, але непогано було б залучити і дітей до обговорення цього питання, враховуючи й їх думку і ґрунтовно пояснюючи причини прийнятого рішення. Вирішуйте! Скажу тільки, що дім без пухнастика начебто й не дім зовсім!

Лінощі чи втома?

Сьогодні відвідала заняття з розділу "Дитина у світі культури" (підрозділ "Музичний калейдоскоп"). Дуже вразило мене те, що у більшості дітей відсутній інтерес до музично-ритмічних вправ, танців. Діти мляві, апатичні, виконуючи рухи, човгають ногами. Дивлячись на дітлахів, виникає враження, що вони настільки втомлені, кожний рух виконується з великими труднощами. І при цьому і музичні керівники, і вихователі докладають максимум емоційних і рухових зусиль, демонструючи вправи і танцювальні рухи. Чому у дітей зникло бажання танцювати, емоційне задоволення від рухової активності? Можливо, справа у весняному авітамінозі? Але така ситуація не виникла зненацька! 
Останнім часом спостерігаю загальну тенденцію до зниження  організованої рухової активності дітей. Безумовно, нашими дітьми сьогодні володіють медіазасоби (телевізор, комп'ютер), їх поглинув віртуальний світ. Саме це і насторожує! А ще й самі батьки чомусь не мобільні, "важкі на підйом". Мало хто з них сьогодні може вільно пробігтись, пограти в сніжки, проїхатись з гори на санчатах. А потанцювати зі своєю дитиною вальс на святковому ранку, це  взагалі щось із світу фантастики! Чомусь мамусі й татусі соромляться (або лінуються?) вільно вийти і позмагатись, потанцювати, заспівати. Скованість батьків викликає закріпачення дітей, їх словесну і рухову скутість.
Неактивність дітей приводить в ступор вихователів: кожна організована рухлива гра закінчується провалом, порушуються правила гри. Результат не можливо досягти! Чомусь сьогодні мені теж хотілось "викинути білий прапор", хоча і соромно навіть у цьому зізнатись. Але поступатись не хочу, думаю, що зможемо змінити ситуацію. Запрошую усіх дорослих нашого дошкільного навчального закладу долучитись до тижня (місяця?) рухової активності! Давайте починати вже завтра!?