Мамина колискова

Чи співаєте Ви своїм дітям на ніч колискових? Добре, якщо так! Прийнято вважати, що колискових співають тільки для зовсім маленьких дітей, для немовлят. Але запевняю Вас, дитина дошкільного віку (тобто та дитина, яка не досягла 7 років) також потребує колискових пісень.
Колискові здавна вважають універсальним виховним засобом. Крім суто заспокійливої дії колискова має величезного значення для розвитку мовлення дитини. Слухаючи пісеньки, які мама співає йому, малюк впізнає її голос і заспокоюється, скоріше починає реагувати на мамин голос та у відповідь видає певні звуки, повторює окремі звуки, а у майбутньому й слова.

Здавна колискові наділяли магічною дією: в них мати закликала для своєї дитини здоров'я, легкої долі. Інколи колискові мати складала так би мовити "на ходу", особливо не вдаючись до римування. Під час такого співання між дитиною і матір'ю встановлювався тісний контакт. Малюк почував себе впевненим, захищеним, спокійним. У колискових піснях змальовували картину світу, подавали ази віросповідання, родинних взаємин.
Такого значення набувають справжні колискові. А, як на мене, будь-яка спокійна, тиха пісня, виконана матусею, позитивно вплине на дитину. Так, дуже добре пам'ятаю, що моєю "найколисковішою" була білоруська народна пісня "Косив Ясь конюшину", хоча мама співала мені й справжні колискові.
Співаючи на ніч дитині, Ви створюєте певний ритуал, обряд засипання. Таким чином дитина буде розуміти - це сигнал, знак для засипання. Крім того, так у Вас виникне один із тих самих родинних ритуалів, про які я вже зазначала раніше.
Якщо Ви маєте сумнів щодо своїх вокальних даних, спробуйте вмикати дитині запис (декілька колискових я пропоную на сторінці "Сімейне дозвілля"). А взагалі-то не соромтесь - це Ваша дитина і бали за спів ніхто не буде Вам виставляти. Ви тільки почніть! Маю надію, результати не змусять на себе чекати. Ви й самі заспокоїтесь, уявіть, що це своєрідна медитація. Не гайте часу, розпочніть вже сьогодні! На добраніч!

Коли дитина буває сама

Поговоримо про самотність. У черговий раз почула про спроби самогубства підлітків, які перебували у соціальних групах суїцидальників. Чесно кажучи стало страшно. Чому наші діти йдуть на таке, чого вони шукають?! Доводиться чути: "Чого їм не вистачає, бісяться з жиру!" 
Мені здається, їм не вистачає нашої уваги. Інколи чую від батьків: "Ну все у нього є: і що одягти, і що поїсти, море іграшок! А він такий нестерпний!" Знаєте, величезна кількість одягу, іграшок, солодощів і смаколиків не замінить дитині простого матусиного погляду, дотику. Більшість батьків на сьогодні вважають, що вони дуже багато роблять для своїх дітей: "Я працюю з раннього ранку до пізнього вечора, щоб заробити на свою дитину, щоб забезпечити її усім необхідним!"
У такому випадку, скільки коштує батьківська любов і увага? Можливо, ми зможемо зібрати такі кошти й купити її хоч на коротку мить!
У дошкільному закладі наближаються святкові ранки з нагоди 8 березня. Усі дітлахи активно готуються: вчать пісні, розучують танці й, скажу по секрету, виготовляють подарунки для любих мам. І так прикро чути, коли мама каже: "Я не зможу прийти на ранок, я на роботі, мене не відпустить начальник". Ні, я не хочу сказати, що необхідно махнути рукою на роботу, порушувати дисципліну, але ж кожна мить Вашої дитини унікальна й ніколи не повториться знову! Коли дітвора на початку святкового ранку вбігає в музичну залу, перше що  робить шукає оченятами маму у "глядацькій" залі! І так боляче, коли у світлих дитячих оченятах бринить сльоза: "Не прийшла!.."
Я вже казала про необхідність постійно спілкуватись зі своєю дитиною, створити певні сімейні ритуали і обряди. У такому випадку дитина завжди буде почувати себе впевненою: вона знає, що Ви поруч (навіть якщо Ви в цей час на роботі). Відсутність в житті дитини родинної ієрархії, "родинного вогнища" лишає її захищенності, залишає наодинці зі своїми думками, страхами, питаннями. Саме в цей час поруч з дитиною може з'явитись "чарівник", який дасть усе, чого вона потребує: увагу, яскраві враження, секретики, відповіді на "гострі" питання. Хто стане таким "чарівником"? Хотілось би, щоб це була любляча людина, яка поважає малюка. А якщо ні?.. Знаєте, навіть найкраща робота не буває в житті єдиною. А кожна дитина (хоч у Вас й багатодітна родина) завжди буде єдиною і неповторною! Її посмішка, погляд, смішні клишоногі ніжки, пухкенькі неумілі ручки...
Звичайно, самотньою дитина може бути й у великій родині. Справа не в кількості чи постійні присутності поруч з малюком. Дитині потрібно, щоб Ви жили з нею одним життям. Я не говорю про самопожертву ("Я все життя віддала своїй дитині!"). Це теж не вірно. Віддаю, але не вимагаю нічого на заміну. Живу своїм життям, але моє життя без тебе не має змісту. Я люблю тебе, але й у мене бувають справи. Ось деякі життєві і виховні родинні принципи. Може продовжите перелік?
Вісь сучасних сімейних пріоритетів змістилась. Кожний прагне до "свого" життя, задоволення в першу чергу своїх потреб, інтересів. Я не хочу моралізувати, читати нотації. Хочу достукатись до кожного серця! Діти для нас, ми для дітей - тільки так, не може бути однобічності!
Безмежно вдячна своїм батькам! Я не пам'ятаю жодних вихідних днів, які проводили окремо один від одного. У нас завжди були якісь сумісні справи. Навіть, навчаюсь в університеті, знала напевне: будь-яку роботу, складне завдання, практичну частину дипломної я ніколи не буду робити сама. Ми разом виготовляли поробки для диплому, мій перший роздатковий матеріал для занять теж створювали усією родиною - і я не знаю, хто був більше творчий: я чи мої матуся й татусь!
 Не хочу, щоб діти були самотніми! Закликаю Вас - не залишайте своїх дітей наодинці, будьте завжди поруч!

Сьогодні закінчено опитування батьків щодо використання вдома друкованих медіа. Результати представлені в таблиці:

1. Чи читаєте на ніч дитині казки, оповідання?
так	100%
ні	0%
2. Чи переглядаєте разом з дитиною дитячі телепередачі, фільми, мультфільми
так	100%
ні	0%
3. Чи підписуєте ви для дитини газети і журнали
так	0%
ні	100%
4. Чи купуєте дитячі газети і журнали
так	50%
ні	50%

  Втішним для мене є те, що дітям читають на ніч і разом з ними переглядають телепередачі. І принаймні половина з опитуваних знайомить дітей з дитячими періодичними виданнями. Друковані медіа присутні в житті дитини, вона активно взаємодіє з ними, а це значить, що рівень її медіаграмотності буде зростати.

Хворобам - ні!

Весна стрімко набирає хід. Тане сніг, небо вкрите сірими хмарами, сонце майже не з'являється. Погода сприяє поширенню респіраторних захворювань. Тим більше, що організм людини в цю пору ослаблений через відсутність вітамінів. Похмуре небо "викликає" похмурий настрій. Більшість людей страждають від соматичних захворювань через свій психологічний стан. Діти  вразливіші й "схоплюють" будь-які інфекції частіше, аніж дорослі, в силу своїх фізіологічних особливостей (дихальні шляхи коротші, тому інфекція швидко проникає і "укорінюється" в організмі). Тож, шановні дорослі, запроваджуємо активно превентивні (попереджувальні) заходи. 
По-перше, цибулю й часник ніхто не відміняв. Якщо у дитини немає алергії, їх можна вживати у свіжому вигляді - це посилить захисні функції організму. Ще можна зубчик часничка покласти в контейнер з-під кіндер-сюрприза (в ньому попередньо треба зробити отвори), або порізати цибульки і покласти її на блюдце, щоб добре було чути запах. Фітонциди, які при цьому виділяються, дозволять дезінфікувати повітря, яким дихає дитина.
По-друге, миємо часто руки з милом, ретельно їх намилюючи. Респіраторно-вірусні інфекції передаються повітряно-крапельним шляхом (при кашлі, чиханні), а ще фекально-оральним (брудні руки, предмети - рот). 
Аптечні вітаміни Вам порадить лікар. Специфічні заходи загартування - теж підкаже лікар (залежить від загального стану здоров'я дитини).
Загартовуємо "природними силами": сонце, повітря і вода. У сонячні дні якомога більше буваємо на повітрі. По можливості вмиваємось і обтираємо руки й ноги водою контрастної температури.
Якщо є можливість, у такий період краще обмежити перебування дитини у місцях масового скупчення людей, особливо дорослих (дитячого садочка це не стосується - це середовище звичне для дитини). До речі, діти, які постійно ходять до дитячого садочка, майже не хворіють. Маємо "замкнене коло": не пропускає - не хворіє, не хворіє - не пропускає. До уваги батьків: деякі "хвороби" дітей виникають в головах дітей і їх батьків через лінощі, недисциплінованість, необов'язковість, до слова  все це частіше виникає саме у батьків! На мою думку, вірити тому, що будь-яка застуда, якщо її лікувати, проходить через тиждень, а як не лікувати, то за сім днів, не можна. Є ще дуже гарний вислів: "Під лежачий камінь вода не тече". Давайте докладати максимум зусиль, щоб наші діти не хворіли!

Про чорне і біле

Погода сьогодні похмура... Якщо поглянути у вікно, світ здається чорно-білим. Але ми, дорослі, знаємо, що це не так. Світ "розмальований диваками". Він наповнений напівтонами і справа не тільки у кольорах. Життя прийнято ділити на чорне і біле, добро і зло, гарне і погане, смачне і не смачне. Звичайно, так простіше, особливо коли необхідно пояснити дітям, що таке гарно і що таке погано. Все зрозуміло: у казці позитивний персонаж бореться зі злом, добро перемагає, зло - чорне, добро - біле. Пояснюючи дітям, не треба навіть добирати порівнянь, робити виключення. Білосніжка добра, гарна, а мачуха - зла, погана. Лисиця - хитра, зайчик - довірливий. Шапокляк - зловмисна, Крокодил Гена - добрий, дружелюбний. А пам'ятаєте у мультфільмі, Гена курив трубку, а ще вкрав трансформатор. Ні, я не беруся аналізувати і критикувати мультфільми. Та ж горезвісна Маша із "Маші й ведмедя" не завжди глибоко негативний персонаж, бувають і у неї позитивні прояви. Якщо дитина зростає на мультфільмах чи казках, вона, безперечно, засвоює важливий соціальний досвід. Але, як на мене, з дитиною важливо розмовляти, обговорювати те, що вона побачила чи прочитала. Ми ж розуміємо, що вчинки інколи залежать від певних життєвих умов. І в цьому найгарніший приклад мультфільм "Вовк і теля". Начебто негативний персонаж вовк зміг стати "мамою" для маленького телятка. Поясніть це дітям. Вчинки необхідно оцінювати й казати відкрито і прямо "добре чи погано". Але вчинки оцінюємо тут і зараз, у конкретній ситуації, за конкретних умов. Не можна повісити ярлик: "вовк - поганий". 
Це стосується не тільки книжкових і мультяшних персонажів. Мабуть знайома ситуація: в групі дитячого садочка (чи у дворі) є хлопчик чи дівчинка, які винуваті завжди. Така у них роль "цапа відбувайла". Проступок один, ще один (бувають такі діти - пустощі із них сиплються самі) і все - тебе "призначили крайнім". І парадокс, діти звикають до цього швидше, ніж дорослі, і вони готові повісити свою провину на бідолашного Миколку чи Марійку! Дорослі, не поспішайте з висновками, розберіться, поговоріть, проаналізуйте кожний вчинок дитини, не пропускаючи жодної деталі. Боже борони Вас читати відразу нотації - Ви можете втратити довіру і навіть авторитет! З'ясуйте, чому так сталося (пам'ятаєте, вчинки залежать від тих чи інших умов). Можливо, дитина вчинила так тому, що відчувала певну загрозу для себе; можливо, просто не подумала про наслідки; можливо, це трапилось з необережності. Дитину важливо навчити визнавати будь-які вчинки, розуміти, що кожний вчинок заслуговує своєї оцінки. Ну і звичайно ж будьте готові оцінити свої вчинки і, якщо потрібно, визнати провину, пояснити, вибачитись навіть перед дитиною!
Чорне і біле зрозуміліше, розібратись би із сірим!

Медіатворчість

Сьогодні я хочу представити цікаві  роботи за темою "Як вмовити дитину їсти", які підготовлені батьками і дітьми дошкільного навчального закладу. До медіатворчості з цього питання я закликала ще 31 січня. Тож завітайте на сторінку "Медіатворчість".
Батьки доклали зусиль, молодці! Бачимо, що питання дійсно "гостре". Хочу запевнити, робота не припиняється! До творчого процесу залучились педагоги, чекайте нових медіапродуктів!

Розмови і балачки

Як часто Ви розмовляєте з дитиною? Ні, не "читаєте нотації", а просто розмовляєте, як зі своїм другом, на рівних, обговорюючи фільм чи погоду, запитуючи думку з того чи іншого приводу, пояснюючи якесь незрозуміле явище? 
Чомусь сьогодні пригадалась стара реклама, в кінці якої дівчинка запитує: "А навіщо ж ви мене купували, як ви зі мною не розмовляєте?"
Дитина-дошкільник розвивається і пізнає світ щохвилини. Від того, яку він отримує інформацію і з якого джерела залежить подальше становлення особистості. Дорослі вважають, що розвиток дитини, формування її життєвої компетентності - це щось таке спеціально організоване, з певними атрибутами, яке відбувається у визначений час. Причому така упевненість спостерігається не тільки у батьків. Сьогодні все більше зустрічаємо педагогів, які впевнені, що отримати знання, уміння, навички, навчитись ними користуватись дитина може тільки на спеціально організованих заняттях. Цікаво, що це не залежить від віку та досвідченості педагога. Прийнято вважати, що педагоги "старої школи" уміють тільки наповнювати дітей знаннями, як кошик продуктами, не даючи дітям свободи розвитку. Але виявляється, що справа не в свободі чи суворій дисципліні. Повторюсь, дитина розвивається щохвилини. Розмовляючи з малюком, можна передати стільки інформації! І для цього не потрібно сідати за стіл, готувати для себе промову чи питання. Прокинувшись вранці, не полінуйтесь пояснити зайвий раз дитині, чому необхідно чистити зуби, повторити, який день тижня сьогодні. Ідучи до дитячого садочка, пригадайте, який місяць зараз, яка пора року; зверніть увагу на те, які ознаки її можна побачити в погоді. Не забудьте будь ласка про правила дорожнього руху: і не тільки повторити їх з дітьми, але й беззаперечно виконати! Зверніть увагу на птахів, яких зустрінете, повторіть їх назву, звички, уподобання у харчуванні. Можливо, розмовляючи постійно зі своєю дитиною, Ви одного разу відчуєте, що Вам не вистачає знань чи словникового запасу? Тоді не зволікайте, читайте, читайте! Дитина дорослішатиме і питання її теж будуть зростати. 
Наголошую, мої поради не тільки для батьків, але й для педагогів! Розмовляйте з дітьми про все, що бачите навколо себе! Нехай Ваші розмови не перетворяться на порожні балачки (хоча це теж інколи корисно!), наповніть їх змістом, довірою. Дуже цікавим є прийом "Щось я призабула!". Дітям подобається почувати себе такими обізнаними і пояснити щось дорослим! Знаю із власного педагогічного досвіду, розмовляючи з дитиною, Ви можете досягти такого рівня авторитету в її очах! А це така нагорода! Коли Ви навчитесь розмовляти з дитиною, Вам і помовчати буде про що!

Сьогодні День спонтанного прояву доброти. Свято зовсім молоде, вперше ініційоване у 2004 році. Чому воно з'явилось - мабуть не вистачає нам у житті доброти. Ми поспішаємо, весь час зайняті, втомлені, частенько роздратовані, зриваємось на оточуючих. Напевне забуваємо про добрі слова, лагідний погляд, підтримуюче поплескування по плечу, про телефонний дзвінок для близьких, не кажучи вже про милосердя і доброту, бо навіть просте ввічливе ставлення до зовсім незнайомих. Скільки разів за день Ви можете посміхнутись перехожим, пасажирам в транспорті, людям в черзі? Просто так, без причини? (пам'ятаєте, як у дитячому мультфільмі "Просто так!", передивіться сьогодні ввечері разом з дітьми).
Знаєте, коли поруч з Вами є дитина, неважливо: Ваша власна чи вихованець дитячого садочка, неможливо бути не добрим. Так, звичайно і мами, і вихователі - вони теж люди і можуть бути втомленими, тоді доброта буває скупою, як чоловіча сльоза. Але, коли маленька дівчинка ввечері у роздягальні візьме тата за щоки і, дивлячись в очі, скаже: "Таточко, я тебе так люблю!", скажіть чи можливо бути сердитим? А якщо маленький бешкетник тільки-но наробив шкоди і, знаючи, що напевне зараз "гряне грім", каже вихователю: "Яка у Вас спідниця, така гарна!", чи можливо бути похмурим? Доброта вона навколо і всередині нас, але ми її не помічаємо. Тож давайте будемо добрими щодня! Хоча б потрошку спочатку. Нам зараз так необхідно бути оточеними ДОБРОТОЮ!

Сьогодні ми перетнули півтисячну межу відвідувань блогу. Багато це чи мало за вісімнадцять днів існування блогу? У середньому 25-28 переглядів в день - це одна група батьків або усі наші педагоги. Враховуючи кількість дітей, які щодня відвідують дошкільний навчальний заклад (понад 180), такий результат мабуть незадовільний. Але в той же час і обнадійливий - блог читають. Розумію, що необхідно працювати більше!

Зі Стрітенням!

Сьогодні Стрітення Господнє. Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, де їх зустрів сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років.

Цей день крім суто християнського значення має багато народних прикмет і обрядів.

"Здавна українці ретельно доглядаються до погодних явищ 15 лютого, саме на Стрітення. Наші предки вірили, що в цей день Зима стрічається з Весною, міряючись силою. Якщо перемагає Зима, то холодитиме ще довго."

Як на мене, у будь-якому випадку зміст цього свята зводиться до зустрічі старого і нового: старець Симеон зустрів немовля Іісуса; зима (сива, стара) зустрічається з весною (юною дівчиною). Дочекавшись цієї зустрічі Симеон, зазначив, що тепер може покинути цей світ. Спостерігаючи за змінами у погоді, народ визначав, хто переміг - зима чи весна.
У освітній сфері реформаторська діяльність призводить до заперечення старого, впровадження нового. Але повне знищення старої системи (навіть її позитивних аспектів) призведе переважно до формального застосування інновацій - тільки як данина моді. Без старого нового взагалі не може бути - бо як же ми будемо знати, що це нове? А ще пам'ятаймо, "нове - це гарно забуте старе"!
Зі святом!

Здавна українці ретельно доглядаються до погодних явищ 15 лютого, саме на Стрітення. Наші предки вірили, що в цей день Зима стрічається з Весною, міряючись силою. Якщо перемагає Зима, то холодитиме ще довго. Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/1193-qqq-17-m1-30-01-2017-15-lyutogo-rozvajte-dtey-u-doshklnomu-zaklad?ustp=F&utm_medium=letter&utm_source=lettertnews&utm_campaing=letternews_140217
Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.

Чи потрібний нам День усіх закоханих? Який зміст ми вкладаємо в це свято? Якщо поглянути на цей день з позиції зайвої можливості приділити увагу один одному, побути разом, то мабуть все ж таки потрібний. Але ж буває й так: згадуємо про найдорожчих 14 лютого, 8 березня, 1 січня... Для справді закоханих кожний день - День Святого Валентина! А для інших - нехай в календарі буде такий день як нагадування про необхідність зробити для когось приємне. Взагалі то вважаю, що закоханим треба бути кожному: у свою другу половинку, життя, свою професію, своє місто, кущик троянд на дачі, свого кота, рибку в акваріумі... Та й мало у що! Тоді похмурих облич на вулиці буде менше! Перефразуючи відомі слова відомого персонажу "Посміхайтесь, панове, посміхайтесь!", можу сказати: "Закохуйтесь, шановні, закохуйтесь!".