Мені здається, їм не вистачає нашої уваги. Інколи чую від батьків: "Ну все у нього є: і що одягти, і що поїсти, море іграшок! А він такий нестерпний!" Знаєте, величезна кількість одягу, іграшок, солодощів і смаколиків не замінить дитині простого матусиного погляду, дотику. Більшість батьків на сьогодні вважають, що вони дуже багато роблять для своїх дітей: "Я працюю з раннього ранку до пізнього вечора, щоб заробити на свою дитину, щоб забезпечити її усім необхідним!"
У такому випадку, скільки коштує батьківська любов і увага? Можливо, ми зможемо зібрати такі кошти й купити її хоч на коротку мить!
У дошкільному закладі наближаються святкові ранки з нагоди 8 березня. Усі дітлахи активно готуються: вчать пісні, розучують танці й, скажу по секрету, виготовляють подарунки для любих мам. І так прикро чути, коли мама каже: "Я не зможу прийти на ранок, я на роботі, мене не відпустить начальник". Ні, я не хочу сказати, що необхідно махнути рукою на роботу, порушувати дисципліну, але ж кожна мить Вашої дитини унікальна й ніколи не повториться знову! Коли дітвора на початку святкового ранку вбігає в музичну залу, перше що робить шукає оченятами маму у "глядацькій" залі! І так боляче, коли у світлих дитячих оченятах бринить сльоза: "Не прийшла!.."
Я вже казала про необхідність постійно спілкуватись зі своєю дитиною, створити певні сімейні ритуали і обряди. У такому випадку дитина завжди буде почувати себе впевненою: вона знає, що Ви поруч (навіть якщо Ви в цей час на роботі). Відсутність в житті дитини родинної ієрархії, "родинного вогнища" лишає її захищенності, залишає наодинці зі своїми думками, страхами, питаннями. Саме в цей час поруч з дитиною може з'явитись "чарівник", який дасть усе, чого вона потребує: увагу, яскраві враження, секретики, відповіді на "гострі" питання. Хто стане таким "чарівником"? Хотілось би, щоб це була любляча людина, яка поважає малюка. А якщо ні?.. Знаєте, навіть найкраща робота не буває в житті єдиною. А кожна дитина (хоч у Вас й багатодітна родина) завжди буде єдиною і неповторною! Її посмішка, погляд, смішні клишоногі ніжки, пухкенькі неумілі ручки...
Звичайно, самотньою дитина може бути й у великій родині. Справа не в кількості чи постійні присутності поруч з малюком. Дитині потрібно, щоб Ви жили з нею одним життям. Я не говорю про самопожертву ("Я все життя віддала своїй дитині!"). Це теж не вірно. Віддаю, але не вимагаю нічого на заміну. Живу своїм життям, але моє життя без тебе не має змісту. Я люблю тебе, але й у мене бувають справи. Ось деякі життєві і виховні родинні принципи. Може продовжите перелік?
Вісь сучасних сімейних пріоритетів змістилась. Кожний прагне до "свого" життя, задоволення в першу чергу своїх потреб, інтересів. Я не хочу моралізувати, читати нотації. Хочу достукатись до кожного серця! Діти для нас, ми для дітей - тільки так, не може бути однобічності!
Безмежно вдячна своїм батькам! Я не пам'ятаю жодних вихідних днів, які проводили окремо один від одного. У нас завжди були якісь сумісні справи. Навіть, навчаюсь в університеті, знала напевне: будь-яку роботу, складне завдання, практичну частину дипломної я ніколи не буду робити сама. Ми разом виготовляли поробки для диплому, мій перший роздатковий матеріал для занять теж створювали усією родиною - і я не знаю, хто був більше творчий: я чи мої матуся й татусь!
Не хочу, щоб діти були самотніми! Закликаю Вас - не залишайте своїх дітей наодинці, будьте завжди поруч!
Немає коментарів:
Дописати коментар