понеділок, 5 вересня 2022 р.

Третій день дистанційної освіти з дошкільниками

 Сьогодні третій день дистанційної освітньої роботи з дошкільнятами в умовах воєнного стану. І хоча ми вже працювали дистанційно і в умовах карантину, і в умовах війни. Але чомусь з початком нового навчального року все якось інакше.

Спочатку про позитивні моменти.
По-перше, педагоги, принаймні переважна більшість, досить активно й результативно включились в цей процес. 
По-друге, зворотня реакція від дітей та батьків є.
По-третє, виникає стійке відчуття повноцінного освітнього процесу.
Найголовніше, я бачу блиск в очах. І нехай з екрану комп'ютера чи телефону. Але мої партнери: діти, педагоги, батьки (дивись попередню публікацію) охоче прийняли правила нової реальності. Соціальні месенджери, Zoom-конференції, блоги, Google Classroom - усі ресурси й сервіси задіяні в повній мірі.
Це не може не радувати. Але й є негативні моменти.
Живого спілкування не можна замінити найкращими цифровими технологіями.
Дошкільнята - особлива вікова категорія, для якої важливий не стільки зоровий контакт, скільки тілесний, емоційний, навіть душевний, у сенсі контакт душ. Особливо зараз це важливо для забезпечення відчуття "грунту під ногами".
Знаю, як важко зараз усім, хто вимушений отримувати освіту через екран: від малюка до студента! І звичайно ж більшість може відмахнутись й сказати, що для малечі це не так важливо, а головне підготуватись до школи за рік до вступу. Але ж кожний рік, місяць і навіть день освітнього процесу має своє унікальне значення.
Ще один не те, щоб негативний, але поки що не дуже зрозумілий момент. Контрольно-аналітичну діяльність ніхто не відміняв. Як перевірити процес й результат?  Чи враховувати статистику відвідуваності блогів? Або використати кредит довіри?
Намітила для себе декілька напрямів своєї управлінської діяльності: консультативна робота з педагогами, просвітницько-підтримуюча робота з батьками й робота з дітьми, тому що не уявляю свого робочого дня без "дитячого" аспекту. І все це на засадах партнерства!

пʼятницю, 2 вересня 2022 р.

Будемо щось змінювати

Цей блог був створений декілька років тому. Для цього були й цілі, й мотивація, й бажання. Досить активно працював якийсь час, а потім він перейшов у "режим сну".
Ну що ж прийшов час його "пробудити". Вітер змін покликав. Нажаль, холодний, болісний й колючий. Але ж нам не звикати.
Ми, педагоги-дошкільники, звикли спілкуватись один з одним, з дітьми, батьками очно, дивлячись один одному у вічі. Але знову на порядку денному ДИСТАНЦІЙКА!
На щастя ми розуміємо, що це й навіщо. Стикались, знаємо! Та умови змінились. Перебуваючи на карантині, усі принаймні знаходились в межах однієї області. Була впевненість, що усі, дякуючи Богу, в небезпеці. 
Зараз же й педагоги, й діти, й батьки роз'їхались усім світом. І дехто з них щодня ще й у небезпечних умовах!
Як розмовляти, про що, які знання надавати, як контролювати... Безліч питань. А відповідей майже немає. Знаю одне, це повинен хтось робити. І ці хтось - це колектив закладу.
У  листі МОН щодо окремих питань діяльності закладів дошкільної освіти у 2022/2023 навчальному році дуже сподобалось мені наголошення на партнерських взаєминах з батьками. Ну що ж я розумію так: керівник, педагоги, батьки й діти - конгломерат партнерів. Бачу для себе в цьому навіть позитив (з партнерами працювати легше)! Але під сьогоденні умови треба трошки змінити блог, його структуру. Тож найближчим часом думаю, деякі сторінки зникнуть, а з'являться нові. Ось тільки-но закрию нагальні питання початку навчального року!

четвер, 1 вересня 2022 р.

І знову доброго дня, чи Коли треба минуле зробити теперешнім

Доброго дня шановні відвідувачі блогу, колеги, батьки!
Так сталось, що майже три роки я не зазирала у свій власний блог. Чому? Мабуть, були важливіші справи чи то сказати не було чого. Навіть не знаю. Чому повернулась знову? Тому що виникла нагальна потреба у спілкуванні, нажаль тільки дистанційному. Хочеться, а подекуди просто необхідно щось сказати. А чому б не через блог? Ну що ж з поверненням! Починаймо!
По-перше, хочу привітати усіх з Днем знань! До цього свята причетний кожен, хто в своєму житті сидів за партою, здавав іспити, загалом йшов тернистим шляхом знань! Кожний, хто на цьому шляху не схибив і не зрадив знанням! Життя - гарний вчитель, який пропонує такі знання! А потім приймає іспит. І вже ніяка підказка чи шпаргалка тобі не допоможе! І ніякого передавання! Тільки сам і тільки один раз!
Тож, сили і наснаги усім, хто підкорює знання! Усім, хто вперто йде до своєї мрії, успіхів й досягнень! У жодному разі не здаватись!

По-друге, думаю використовувати свій блог для організації дистанційної роботи з колегами, батьками, дітьми. Розумію, який тягар ми зараз вкладаємо на плечі батьків! Не хочеться зловтішатись: "Нехай скуштують цього хліба!" Ні, тут зовсім про інше. З одного боку ми хочемо запропонувати батькам оволодіти новими знаннями, уміннями, а з іншого - повернути батьків дітям. І тоді кожний може сміливо сказати: " Та я ж професор батьківської науки!"
 Тримайтесь, любі, розумію, як Вам важко! Але ми поруч, ми допоможемо! Пам'ятаєте, як Льоня Голубков: "Ні, я - не халявник, я - партнер!" 
Тож будь ласка станьте нашими партнерами! Разом ми - сила! Нас не здолати! Вірю, що ми все зможемо! Вистоїмо! Переможемо!

середу, 31 серпня 2022 р.

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА ДОШКІЛЬНИКІВ

Шановні батьки!

Вже завтра 1 вересня. Зазвичай в цей день дзвоник кличе дітлахів за парти в школах, малюки в садочках переходять в нові групи. Але цього року все інакше...

Перед нами стоїть складне завдання: організувати освітній процес з дошкільниками дистанційно. І хоча ця форма для нас не нова, але знову ж таки цього року все інакше... Розуміємо, що перед Вами стоїть ще більш складне завдання, тому що Ви перетворюєтесь не просто в учасників освітнього процесу, Вам доведеться стати нашими колегами й з нашою допомогою оволодіти психолого-педагогічною наукою. 

Дистанційний освітній процес з малюками буде проходити за індивідуальними планами, які будут складати вихователі усіх вікових груп на тиждень. У планах роботи для кожного заходу передбачене джерело інформації: посилання на електронний ресурс, відео, аудіо, розробки, інструкції, пояснення конспекти тощо. Плани роботи вихователів виставлятимуться на відповідній сторінці веб-сайту закладу дошкільної освіти.

Щодня вихователі кожної групи в своїх блогах чи за допомогою месенджерів будуть надсилати Вам перелік заходів та посилань. Ми просимо Вас стати нашими помічниками й посередниками та організувати проведення відповідних заходів з Вашими дітьми. Кожний вихователь буде на зв'язку та зможе надати Вам методичну допомогу при організації освітніх заходів. Ви зможете зустрічатись з вихователями он-лайн (відеоконференції  на платформі Zoom, Google Meet). За допомогою цих сервісів. а також додатку YouTube з дітьми будуть проводитись заняття. 

Усі освітні заходи сплановані таким чином, щоб контакт дітей з гаджетами не перевищував 5-10 хвилин відповідно до вікової категорії дитини. 

Запропоновані заходи Ви можете використати як в той день, коли вони надіслані, так і в будь-який інший день та час. Але пам'ятайте будь ласка, що найбільш продуктивні години для навчання з 9:00 до 11:00.

Розуміємо Вас і сподіваємось на Вашу допомогу! Зі свого боку гарантуємо всебічну підтримку. Тільки разом й сумісно ми зможемо досягти оптимальних результатів та охопити наших малюків дошкільною освітою, не втрачаючи жодного дня!

З прийдешнім святом! Миру, наснаги й злагоди! Разом До Перемоги!

четвер, 11 жовтня 2018 р.

СВІТ ТРИМАЄТЬСЯ НА ДІВЧАТКАХ!

Сьогодні Міжнародний день дівчаток! Дівчатка, хто вони? Як часто доводиться чути: жіноча логіка.., так вона ж - дівчинка.., дівчата - слабка стать... Усі вислови жалісно-співчутливі, а подекуди навіть образливі. А татусі? Більшість батьків скаже, що, безперечно, хоче хлопчика, особливо, якщо це первісток! І тільки зовсім малий відсоток особливо сміливих і гордих татусів скаже, що його головна мрія - це дівчинка: маленька, тендітна, ніжна!
Дівчинка - унікальна істота (я у гарному розумінні цього слова). Ось уявіть: виховали хлопчика занадто чутливим, навіть десь жіночним. Звичайно, усі скажуть, що це аномалія. А якщо дівчинка виросла "своїм хлопцем", це буде привід зайвий раз відмітити, що вона супер і таких ще пошукати! Дівчинка не може бути "аномальною". Вона у будь-якій ролі - принцеса, ні не принцеса, КОРОЛЕВА! А королеві можна все, навіть в шахах!
Скільки б чоловіки не пнулись від власної важливості і надзвичайності, жодного з них не існувало би без жінок!
Звернувшись до історії виникнення такого дня в календарі, розуміємо, що, не дивлячись ні на що, порушення прав дівчаток і жінок упродовж багатьох сторіч існує. Що це? Невпевненість чоловіків, бажання довести собі й оточуючим свою важливість? Чому жінка доводить свою велич своїми успіхами, а чоловік - приниженням жінки!? Дівчинка - вигідний товар у будь-якому розумінні (як у прямому, так і образному). Жахливо, коли цей товар пропонують покупцю батьки! При чому інколи під шляхетним приводом (зйомки в рекламі, фотосесії, конкурси тощо). Дітям подобається увага, слава, але ж вони всього-навсього діти! Вони втомлюються, як фізично, так і психологічно. Пригадайте, скільки талановитих і навіть геніальних дітей закінчили своє життя у 17-18 років! І причини тому - самогубство, наркотики як засіб відпочинку, зухвала і ризикована поведінка...
Дорослі, зупиніться! Саме сьогодні є привід поміркувати над тим, чи не "продаємо" ми своїх дітей, чи не використовуємо їх як засіб фінансового забезпечення життя, чи не користуємось їх талантами, красою, дитячою безпосередністю!?

понеділок, 16 квітня 2018 р.

Коли час зняти корону, або Що таке визнання?

Як часто ми питаємо себе, чи визнають нас оточуючі, чи визнає нас світ взагалі? Інколи ми не замислюємось над цим. Я є і все! Чи навпаки, ми тільки й думаємо над тим, що думають про нас оточуючі, чи визнають нас як особистість? 
Напевне все ж таки важливо, як світ сприймає нас, наші досягнення, успіхи, помилки, провали. Визнання з боку тих, хто тебе оточує, не менш важливе, аніж визнання себе самого! 
Інколи трапляється так, що оточуючі сприймають нас зовсім не такими, якими здаємось самі собі. І тоді справа у рівні та якості самооцінки. Уявімо, що людина має середній рівень самооцінки, досить реально оцінює свої можливості й те, що їй не вдається. Але оточуючі при цьому сприймають її як зарозумілу, зухвалу, пихату і навіть нахабну. "Зніміть вже корону, - кажуть - землі не відчуваєте під собою!" Такі вислови можуть "осадити",  трошки призупинити, якщо дійсно мають під собою підгрунття. А уявімо, що людина насправді не "одягала на себе корону" і навіть ніхто інший не одягав її на неї... Підсумок: поганий настрій, хандра, зневіра, депресія, повне небажання щось робити... 
Пам'ятаю, як у студентські роки викладач дошкільної педагогіки Раїса Борисівна казала: "Перш ніж зробити зауваження, похваліть!" Нам пропонували універсальну фразу для батьків "Такий завжди гарний, слухняний хлопчик і раптом..." Начебто і зауваження зробили, і в той же час не визнали дитину нікчемою, хуліганом і нестерпною. І ось тепер через багато років замислююсь над тим, чому ж ми і ті, хто нас оточує, схильні помічати тільки негатив. Чому ж нас не хвалять тоді, коли є привід, а тільки сварять, коли заслужили і навіть, коли не заслужили?
Коли ніхто не відмічає твоїх досягнень, успіхів, вдалих намірів здається, що по-перше, увесь світ проти тебе, а по-друге, що ти - повна нікчема! І тоді руки опускаються, бажання щось зробити вмирає ще на рівні ідеї - все рівно ніхто не помітить! 
Колись (ще у буття вихователем) у нас в садочку був хлопчик дуже такий небайдужий. Так от одного дня під час денної прогулянки через паркан він побачив свою виховательку, яка йшла на другу зміну (до речі, йшла вчасно, навіть раніше визначеного часу) і закричав: "Алла Тимофіївно, йдіть вже швидше, бо зараз завідувач вас буде сварити!" На зауваження вихователя, що мовляв як би і нема за що, дитина зазначила: "ВОНА ЗНАЙДЕ ЗА ЩО!" 
До чого я пригадала цей випадок. Ми часто знаходимо привід для того, щоб когось насварити, але єдиного слова для похвали у нас немає. Знаєте, лагідне слово і кішці приємне! А пам'ятаєте у Едуарда Асадова
"Берегите своих детей,
Их за шалости не ругайте.
Зло своих неудачных дней
Никогда на них не срывайте.
Не сердитесь на них всерьез,
Даже если они провинились,
Ничего нет дороже слез,
Что с ресничек родных скатились..."

Критика повинна бути конструктивною, доречною і обов'язково не образливою! При цьому критикувати і робити зауваження все ж таки краще на фоні позитивної оцінки. А ще один такий момент як слова і тон критики. Коли зауваження перетворюють на "читання моралі" чи на відверту образу і приниження, це не розворушує і струшує тебе, а вбиває морально!
Давайте будемо чесними по відношенню до себе й інших! Будемо реально помічати й відмічати і позитивні, і негативні прояви!