Сьогодні День спонтанного прояву доброти. Свято зовсім молоде, вперше ініційоване у 2004 році. Чому воно з'явилось - мабуть не вистачає нам у житті доброти. Ми поспішаємо, весь час зайняті, втомлені, частенько роздратовані, зриваємось на оточуючих. Напевне забуваємо про добрі слова, лагідний погляд, підтримуюче поплескування по плечу, про телефонний дзвінок для близьких, не кажучи вже про милосердя і доброту, бо навіть просте ввічливе ставлення до зовсім незнайомих. Скільки разів за день Ви можете посміхнутись перехожим, пасажирам в транспорті, людям в черзі? Просто так, без причини? (пам'ятаєте, як у дитячому мультфільмі "Просто так!", передивіться сьогодні ввечері разом з дітьми).
Знаєте, коли поруч з Вами є дитина, неважливо: Ваша власна чи вихованець дитячого садочка, неможливо бути не добрим. Так, звичайно і мами, і вихователі - вони теж люди і можуть бути втомленими, тоді доброта буває скупою, як чоловіча сльоза. Але, коли маленька дівчинка ввечері у роздягальні візьме тата за щоки і, дивлячись в очі, скаже: "Таточко, я тебе так люблю!", скажіть чи можливо бути сердитим? А якщо маленький бешкетник тільки-но наробив шкоди і, знаючи, що напевне зараз "гряне грім", каже вихователю: "Яка у Вас спідниця, така гарна!", чи можливо бути похмурим? Доброта вона навколо і всередині нас, але ми її не помічаємо. Тож давайте будемо добрими щодня! Хоча б потрошку спочатку. Нам зараз так необхідно бути оточеними ДОБРОТОЮ!