Лінощі чи втома?

Сьогодні відвідала заняття з розділу "Дитина у світі культури" (підрозділ "Музичний калейдоскоп"). Дуже вразило мене те, що у більшості дітей відсутній інтерес до музично-ритмічних вправ, танців. Діти мляві, апатичні, виконуючи рухи, човгають ногами. Дивлячись на дітлахів, виникає враження, що вони настільки втомлені, кожний рух виконується з великими труднощами. І при цьому і музичні керівники, і вихователі докладають максимум емоційних і рухових зусиль, демонструючи вправи і танцювальні рухи. Чому у дітей зникло бажання танцювати, емоційне задоволення від рухової активності? Можливо, справа у весняному авітамінозі? Але така ситуація не виникла зненацька! 
Останнім часом спостерігаю загальну тенденцію до зниження  організованої рухової активності дітей. Безумовно, нашими дітьми сьогодні володіють медіазасоби (телевізор, комп'ютер), їх поглинув віртуальний світ. Саме це і насторожує! А ще й самі батьки чомусь не мобільні, "важкі на підйом". Мало хто з них сьогодні може вільно пробігтись, пограти в сніжки, проїхатись з гори на санчатах. А потанцювати зі своєю дитиною вальс на святковому ранку, це  взагалі щось із світу фантастики! Чомусь мамусі й татусі соромляться (або лінуються?) вільно вийти і позмагатись, потанцювати, заспівати. Скованість батьків викликає закріпачення дітей, їх словесну і рухову скутість.
Неактивність дітей приводить в ступор вихователів: кожна організована рухлива гра закінчується провалом, порушуються правила гри. Результат не можливо досягти! Чомусь сьогодні мені теж хотілось "викинути білий прапор", хоча і соромно навіть у цьому зізнатись. Але поступатись не хочу, думаю, що зможемо змінити ситуацію. Запрошую усіх дорослих нашого дошкільного навчального закладу долучитись до тижня (місяця?) рухової активності! Давайте починати вже завтра!?