Так сталось, що майже три роки я не зазирала у свій власний блог. Чому? Мабуть, були важливіші справи чи то сказати не було чого. Навіть не знаю. Чому повернулась знову? Тому що виникла нагальна потреба у спілкуванні, нажаль тільки дистанційному. Хочеться, а подекуди просто необхідно щось сказати. А чому б не через блог? Ну що ж з поверненням! Починаймо!
По-перше, хочу привітати усіх з Днем знань! До цього свята причетний кожен, хто в своєму житті сидів за партою, здавав іспити, загалом йшов тернистим шляхом знань! Кожний, хто на цьому шляху не схибив і не зрадив знанням! Життя - гарний вчитель, який пропонує такі знання! А потім приймає іспит. І вже ніяка підказка чи шпаргалка тобі не допоможе! І ніякого передавання! Тільки сам і тільки один раз!
Тож, сили і наснаги усім, хто підкорює знання! Усім, хто вперто йде до своєї мрії, успіхів й досягнень! У жодному разі не здаватись!
По-друге, думаю використовувати свій блог для організації дистанційної роботи з колегами, батьками, дітьми. Розумію, який тягар ми зараз вкладаємо на плечі батьків! Не хочеться зловтішатись: "Нехай скуштують цього хліба!" Ні, тут зовсім про інше. З одного боку ми хочемо запропонувати батькам оволодіти новими знаннями, уміннями, а з іншого - повернути батьків дітям. І тоді кожний може сміливо сказати: " Та я ж професор батьківської науки!"
Тримайтесь, любі, розумію, як Вам важко! Але ми поруч, ми допоможемо! Пам'ятаєте, як Льоня Голубков: "Ні, я - не халявник, я - партнер!"
Тож будь ласка станьте нашими партнерами! Разом ми - сила! Нас не здолати! Вірю, що ми все зможемо! Вистоїмо! Переможемо!
Немає коментарів:
Дописати коментар