Захід безумовно цікавий, корисний, потрібний у наш час як ніколи! Але найголовніше враження від конференції - медіаосвіта увійшла в наше життя! У наших навчальних закладах є педагоги, які щодня щохвилини впроваджують (не тільки методом спроб і помилок, а й методом великих досягнень й успіхів!) медіаосвіту в навчально-виховний процес, але у нас є й діти (і маленькі й ті, що трошки вже підросли), які готові до сприйняття запропонованого матеріалу, які активно долучаються до медіатворчого процесу!
Спілкування, цікаві ідеї, досвід колег, презентація нових медіаосвітніх видань - все поглинуло у дводенну круговерть та залишило незабутнє враження, а ще викликало бажання не зупинятись! Повернувшись до рідної домівки, чи то пак до дитячого садочка, зрозуміла, що ми дуже завзято узялись за медіаосвіту дошкільнят, а формування медіаграмотності дорослих (педагогів й батьків) відійшло дещо на другий план. Ні, процес іде: навчаючи, навчаємось. Але рівень медіаграмотності дорослих, як на мене, середненький - саме так: і не достатній, і не середній! І якщо педагоги мають більш високі результати, то батьки... вони, як діти. Розумію, що на сьогодні дошкільники можуть розповісти батькам більше, аніж батьки дітям. Тому мабуть нашу роботу підкорегуємо і звернемось більше саме до СІМЕЙНОЇ медіаосвіти.
І ще одне досить цікаве і неоднозначне враження від конференції.
На конференції були присутні студенти ВНЗ України - майбутні журналісти. Студенти, як студенти: гомінки, нетерплячі, веселі, сучасні... Спочатку здавалось, що дітей просто "загнали" на черговий "потрібний" захід - сідайте, вчіться! Початок, вступні промови вони сприймали неохоче (принаймні мені так здалось), але потім ці "школярі" намагались проникнути у всі майстер-класи і секції, які проводились. Скажімо, просто папараці! Але вразило мене не це. Вразили репортажі юних журналістів (розміщенні на сайті Академії Української Преси): сміливі, зухвалі, дещо нахабні, але такі перспективні! Респект і уважуха! Чи все ж таки "браво!"?
Немає коментарів:
Дописати коментар