Зірки кличуть...

Космос манить нас своєю загадковістю і незвіданістю. Вдивляючись у зоряне небо, про що ми думаємо? Чи мрієте Ви відправитись у космічний політ?Чи замислюєтесь над тим, що там за завісою небесного куполу? 
Сьогодні дошкільники цікавляться темою космосу, але чомусь бажання стати космонавтом майже ніхто не виявляє. Чому, важко сказати. Нинішнє покоління надає перевагу конкретиці та простоті (простота - у сенсі нескладності, не перевантаженості, без ризику, без напруження).
Тема космосу - цікава і невичерпна. У ній великий пізнавальний зміст, широке поле для фантазування і творчості. Деякі факти не відомі навіть дорослим, тому є сенс сьогодні переглянути разом усією сім'єю мультфільми (наприклад, "Тайны третьей планеты") чи фільми, придумати гру-ходилку на знання космосу, винайти свою ракету чи просто намалювати космічні простори
Раджу переглянути матеріали журналу "Джміль" за 2015 рік, присвячені космосу.
Як зазвичай проходить День авіації та космонавтики в дошкільному закладі? Вихователі проводять бесіди, заняття з розгляданням ілюстрацій, переглядом слайд-фільмів, діти малюють чи вирізують ракети, планети тощо. Цікаво, корисно, але на жаль переважно формально. 
Пам'ятаю, як вперше (у 1999 році) мала змогу познайомитись з системою роботи угорського дитячого садочка, правда, заочно - за фотографіями, записами-спостереженнями вихователів. Але навіть від побаченого була вражена, а місцями навіть шокована. У ті роки (та інколи й сьогодні) у наших дитячих садочках навчально-виховний процес повинен бути організований чинно, солідно, системно. А там я побачила, як діти малювали на стінах групи (до речі, пофарбовані у світло-сірий колір, без химерності), використовували звичайні пакувальні коробки для ігор, будували з них будинки, кораблі. До чого я про це згадала. Мене вразили фото, на яких діти  одягли на себе скафандри (певне самостійно виготовлені - досить нерівно вирізані й пофарбовані) і сіли в ракету (таку ж виготовлену по-дитячому). І скафандри, і ракета були виготовлені з великих коробок (таких, в які зазвичай пакують крупи, цукерки тощо). Увесь цей антураж на погляд дорослої людини виглядав безглуздо й нісенітно, але мене вразили нестримно щасливі обличчя й постаті дітей. Безтурботність й неймовірне щастя читалось просто у кожному рухові дітей!
Наголошую ще й ще раз: для повсякденної роботи з дітьми не потрібні коштовні матеріали чи посібники. Навчання і пізнання оточуючого світу можна організувати і за допомогою підручних матеріалів, пам'ятайте тільки про їх безпеку! Тож, завзято вперед! Космос манить!